Освіта через культуру й освіта заради культури

Освіта через культуру й освіта заради культури В останні роки дуже часто обговорювалася роль освіти через культуру і заради культури, так само як і необхідність введення в навчальну програму відповідних предметів.

В останні роки дуже часто обговорювалася роль освіти через культуру і заради культури, так само як і необхідність введення в навчальну програму відповідних предметів. Загалом система освіти Румунії завжди включала елементи культури. 


А нові програми початкової та середньої освіти, розроблені в останні роки Інститутом педагогічних наук спрямовані на те, щоб привернути увагу учнів до культурних елементів і до культурної своєрідності різних європейських або міжнародних культурних середовищ, розповіла заступник директора Інституту педагогічних наук Магдалена Баліка. Учні знайомляться з культурними елементами в рамках традиційних предметів - мова і спілкування, мистецтво і хореографія, музична освіта, історія, географія, соціальне формування.


Проте, опубліковане в 2016 році Інститутом педагогічних наук дослідження під назвою «Мистецтво в школах - поняття й практика», вказує на недодстатнє утвердження мистецтва в цьому середовищі. У школах та інших державних установах відсутня стратегія просування художньої освіти. 


Відсутність плану розвитку, який би послідовно переслідував цей вимір художньої освіти відчувається як вчителями, так і особами, які приймають рішення, - стверджує Магдалена Баліка. «Крім елементів, які включені в шкільну навчальну програму, освітня практика на рівні школи може принести фундаментальний плюс. У вчителя є навчальний план і навчальний посібник, але школа живе в певній соціальній і культурній реальності. Ми заохочуємо ініціативу, яку ми - Інститут педагогічних наук, мали можливість перейняти. Є школи, які протягом багатьох років просували різні культурні проекти на рівні своїх громад за допомогою художників, за допомогою місцевих діячів культури. Я вважаю, що такі ініціативи можна просувати і поширювати, щоб вони стали звичайною практикою, а не тільки винятками, якими вони є в даний час. Ми раді, що останнім часом все більше і більше НУО відкриті до співпраці зі школою в галузі культури. Це дуже хороший знак, тим більше, що школа не може робити все і має потребу в фахівцях та можливостях, які їй пропонує співтовариство. Я вважаю, що на даний момент ми далекі від ідеї узагальнення такого типу співробітництва. Але це багатообіцяючий початок, який можна просувати на системному рівні.»


Добрим прикладом в цьому сенсі можуть послужити подружжя Адріана і Вірджіл Скріпкар. Вона мистецтвознавець, він скульптор. Разом вони створили приватну школу в селі Піску повіту Ільфов, щоб компенсувати закриття державної школи в селі. Адріана Скрипкар також є автором підручників з предмету «Культурна спадщина». «На даний момент ми наближаємося до завершення проекту, в рамках якого створили навчальну брошуру про спадщину ЮНЕСКО в Румунії. Вона буде використана в декількох школах з цього навчального року і буде пропонуватися як додатковий предмет на наступний навчальний рік в декількох навчальних закладах. Ми сподіваємося, що вона буде добре прийнята, тому що в цей період саме цього вимагають від вчителів середніх шкіл - вводити виборні міждисциплінарні предмети для роботи зі школярами. Наші проекти тривають як в сфері створення матеріалів про культурну спадщину, так і в плані організації семінарів, популяризації проблем культурної спадщини в школах.»


Вчителі відчувають потребу в адекватній підтримці для ініціювання, організації та проведення художньої діяльності, що чинить додатковий тиск на художників або культурних діячів, які приходять з освітніми пропозиціями, і до яких надходять запити на навчання, йдеться в тому ж дослідженні Інституту педагогічних наук. Говорить Адріана Скріпкар. «Ти повинен знати, що розповідати дітям. І тут є дуже важливий момент, тому що нинішнє покоління вчителів теж не мало доступу до такої освіти в сфері культурної спадщини та культурної чутливості. І тоді їм важко передавати цю інформацію і цю чутливість своїм учням. Але ми сподіваємося, що завдяки нашій роботі та роботі наших колег в музеях та інших неурядових організаціях речі стануть трохи доступнішими. Ми хочемо, щоб наша робота зробила свій внесок в освіту прийдешніх поколінь.»


Ця співпраця між школою, неурядовими організаціями та державними установами культури має важливе значення. Але на шляху цієї співпраці є й перешкоди. Магдалена Баліка. «По суті, нам не вистачає контексту, в якому цією співпрацею можна було б скористатися. І найбільша проблема, про яку говорять школярі та вчителі, а також культурні діячі - це нестача ресурсів. Можливо, нам потрібно подумати про політику, яка б краще підтримувала цю співпрацю між діячами культури і школою, щоб мати якусь послідовність. Абсолютно ясно, що школа не може робити все і не може робити поодинці те, що пов'язано із залученням учнів в громаду, в суспільне життя, в тому числі з точки зору культури.»


Наостанок процитуємо висновки дослідження Інституту педагогічних наук: «Одне важливе зауваження у кількох короткострокових, середньострокових і довгострокових планах розвитку освіти стосується важливості художнього і культурного виховання в громадському просторі: неможливо прищепити художні та культурні цінності якщо на всіх рівнях дії державних установ немає явного бажання і здатності їх просувати.»


www.rri.ro
Publicat: 2017-12-06 11:21:00
Vizualizari: 823
TiparesteTipareste